Красу спонтанного прояву доброти важко переоцінити, адже саме не сплановані дії направленні на надання допомоги тому хто її зараз потребує, розкривають найкращі духовні якості людини. Без сумніву, кожен хоче мати друга, котрий не прикриватиметься черезмірною зайнятістю, а завжди буде готовий пожертвувати своїм часом, силою навіть фінансами, аби допомогти другу в скрутному становищі. Друга такого хочемо, а самі такі ж? Допомога другу, то одне діло, а чи готовий я допогти не найомій людині, а якщо ця людина ще й не має постійного місця проживання? Чи приносить мені радість чиїсь успіхи?
Чи готовий я підтримувати, хвалити інших?
Чи виникає в мене бажання, як не допомогти, то бодай добрим словом полегшити чужий біль? Питань обговорювали багато, розглянули і обгрунтували, які риси притаманні добрій людині.
В ході бесіди також дійшли висновку, що потрібно також вчитися і приймати чиюсь допому, добрі наміри, вчитися не розглядати добрі вчинки через призму користі.
Обговорили також, як добро повертається сторицею, навіть від тварин, зачитавши уривок зі "Щоденника" Олеся Гончара.
Метою бесіди - дискусії було викликати молодь на роздуми про духовну силу добра, всесильність любові, захоплення красою доброго вчинку та осуд жорстокості. Мета досягнута.
Немає коментарів:
Дописати коментар