"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі"
Ліна Костенко
Багато хто з нас має свою настільну книгу. Детективи, "мильні опери" заполонили домашні книжкові полиці, а що - легко читається, не потрібно думати, а прочитав-забув та й знову потягнулася рука за новим, популярним серед мас, літературним шедевром. Та чи не стомилися від кримінальних історій в справжньому житті? Що нас може змусити зазирнути в широкий світ людської душі, у свою душу?
Її величність Поезія. Вона може змусити людину переосмислювати життя, вчинки, наслідки, навіть змінюватися - звісно, якщо людина прагне до цього і змінювати на краще інших. Завдяки поезії людина стає чутливішою, добрішою, відкритою для світу. Кожна жива душа має свої струни, та яка мелодія йде з тієї душі залежить від нас самих.
Чергова зустріч у бібліотеці була присвячена саме поезії. Поетичні твори різних епох читалися і звучали напам'ять з уст представників нинішнього покоління. Оживали віршовані рядки про давню весну Лесі Українки, підіймала келихи тюльпанів весна Ліни Костенко, про історії життя міста під час блокади 1942 року прочитали з віршів Юрія Воронова, повеселили усмішки Павла Глазового, Остапа Вишні, про марево штучного раю наркоманії Євгена Вінокурова..... Про "Чудака человека ещё умевшего быть собой" Гліба Горбовського.
Роздумували, обговорювали, ділилися думками...
Роздумували, обговорювали, ділилися думками...
З задоволенням переглянули, як з високою театральною майстерністю читає вірш С.Єсеніна "Лист до жінки" Сергій Безруков.
А після зустрічі молодь розійшлася вже з томиками особливо вподобаних поетів в руках та зі збагаченими духовно серцями.
Замыслив зло...
Замыслив зло, сумей остановиться,
не утверждай своим поступком зла,
чтоб не смогло к душе твоей привиться,
не вырвало из рук твоих весла.
Покуда зло не в доме, на пороге,
оно - проситель, а хозяин - ты,
но впустишь в дом и обретешь в итоге
зависимости мелкие черты.
Не умножай ряды духовно слабых,
и к злу на побегушки не спеши.
Со злом не сладишь в мировых масштабах?
Так сладь в масштабах собственной души.
Нора Яворская