Поетична філігрань "У світі фантазії та реальності"

"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі"

Ліна Костенко 

    Багато хто з нас має свою настільну книгу. Детективи, "мильні опери" заполонили домашні книжкові полиці, а що - легко читається, не потрібно думати, а прочитав-забув та й знову потягнулася рука за новим, популярним серед мас, літературним шедевром. Та чи не стомилися від кримінальних історій в справжньому житті? Що нас може змусити зазирнути в широкий світ людської душі, у свою душу? 

     Її величність Поезія. Вона може змусити людину переосмислювати життя, вчинки, наслідки, навіть змінюватися - звісно, якщо людина прагне до цього і змінювати на краще інших. Завдяки поезії людина стає чутливішою, добрішою, відкритою для світу. Кожна жива душа має свої струни, та яка мелодія йде з тієї душі залежить від нас самих.

     Чергова зустріч у бібліотеці була присвячена саме поезії. Поетичні твори різних епох читалися і звучали напам'ять з уст представників нинішнього покоління. Оживали віршовані рядки про давню весну Лесі Українки, підіймала келихи тюльпанів весна Ліни Костенко, про історії життя міста під час блокади 1942 року прочитали з віршів Юрія Воронова, повеселили усмішки Павла Глазового, Остапа Вишні, про марево штучного раю наркоманії Євгена Вінокурова..... Про "Чудака человека ещё умевшего быть собой" Гліба Горбовського.

Роздумували, обговорювали, ділилися думками...

З задоволенням переглянули, як з високою театральною майстерністю читає вірш С.Єсеніна "Лист до жінки" Сергій Безруков.

А після зустрічі  молодь розійшлася  вже з томиками особливо вподобаних поетів  в руках та зі збагаченими духовно серцями.

Замыслив зло...

Замыслив зло, сумей остановиться, 

не утверждай своим поступком зла,

чтоб не смогло к душе твоей привиться,

не вырвало из рук твоих весла.

Покуда зло не в доме, на пороге,

оно - проситель, а хозяин - ты,

но впустишь в дом и обретешь в итоге 

зависимости мелкие черты.

Не умножай ряды духовно слабых, 

и к злу на побегушки не спеши.

Со злом не сладишь в мировых масштабах?

Так сладь в масштабах собственной души.

                                                                   Нора Яворская