Жіночий голос в українській поезії

Поезія - то серця мова -

Надії, Віри і Любові -

Життя духовного основа.

Ні меж, кордонів їй немає,

Аж до зірок дух підіймає.

Вона - мрій сонячних жар-птиця,

Наснаги - чистая криниця,

Поезія - прекрасний цвіт,

Що нам дарує дивосвіт.

                            Олеся Швагла

У рамках тижня популяризації літературних жанрів «Спокуса книгою» в бібліотеці оформлена  літературна  візитка    «Жіночий голос в українській поезії».

Виставку наповнили змістом  збірки віршів  українських поетес: Наталі Кащук,Тамари Коломиєць, Любові Забашти, Марії Познанської, Ліни Костенко, Лесі Українки що зі щирою любов'ю і переживанням висловлюють  думки про Україну.

"Розп'ято нас між заходом і сходом,

Що не орел - печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

Щоб він не дався знівечить себе!"

                                                                                                 Ліна Костенко "Берестечко"

Україно! Плачу слізьми над тобою…
Недоле моя! що поможе ся туга?
Що вдію для тебе сією тяжкою журбою?
Гай-гай, невелика послуга!

Чи я ж би такої бажала роботи?
Чи я ж би терпіла бридкі твої пута?
Багато у серці моїм і одваги, й охоти…
Та й я ж у кайдани закута!

                                            Леся Українка "Україно! Плачу слізьми над тобою…"

 Жінка пише по особливому, ніжно і щиро лягають рядки думок, розкривають душу поета  досягають  серця   читача.

“Поет”

Поет - пророк, віщун часу..

А я - земне життя несу.

Нічо нікому не пророчу.

З усіх доріг - пилюка в очі.

В житті - по всякому ведеться,

То біль, то відчай - коло серця.

Та от: коли у сад піду,

То світ від буднів одведу.

У дзвін росинки у траві

Перекладу в слова живі.

Над мертвим коником заплачу.

Усе навік усім пробачу.

Коли поет - ще жінка й мати,

Він може з Богом розмовляти.

                                                                                             Ганна Чубач