У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати.
Наче передбачаючи буремне сьогодні України, Шевченко підіймаючи тему боротьби за свободу свого народу став надзвичайно близьким теперішнім поетам. Ліна Костенко у вірші «КОБЗАРЮ» через століття веде бесіду, розповідаючи та питаючи його.
Кобзарю,
знаєш,
нелегка епоха
оцей двадцятий невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш лік.
Звичайні норми починають старіти,
тривожний пошук зводиться в закон,
коли стоїть історія на старті
перед ривком в космічний стадіон.
Вона грудьми на фініші розірве
Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться луною
крізь далі неосяжно голубі...
А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах простору?
Чи сприймуть велич нової краси?..
Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
До Шевченківських днів у бібліотеці проведено поетичний скайп - марафон "Ми, українці всі одна сім'я, єднає нас Тарасове ім'я". Поезія Кобзаря об'єднала Херсонську область з Луганською. Іванівська, Нижньосірогозька районні бібліотеки Херсонської області та Петропавлівська селищна бібліотека разом зі своїми читачами - шанувальниками поетичного слова згадували основні віхи життя Т. Г. Шевченка, читали вірші - спогади про тяжкі роки його покаліченого дитинства у розділі спілкування "Дитячі роки, та роки становлення поета", розкрили Кобзаря, як художника, у розділі "Історія Українського народу на полотнах Шевченка". Знайомлячись з підготовленою колегами з Петропавлівської селищної бібліотеки презентацією, за темою "Шевченко і сучасність" , споглядали шанування, щиро обдарованого Богом багатогранним талантом, Т.Г. Шевченка в різних країнах світу.
Гуманізм Тараса Григоровича Шевченка, геніальні народні образи роблять його зрозумілим і близьким для людей різних націй, хоча він є поетом України. Образ Шевченкового поетичного генія не може бути переоцінений.«Вражаюча музика його української поезії», як писала Войнич, досягла найвищого рівня ліричної поезії, яку могла би створити людина. Саме тому сотні спроб перекладу Шевченка були зроблені практично на всі основні мови світу. Англійською мовою, якою зараз говорять і яку розуміють на всіх континентах, представлено Шевченка для світової читацької громади найбільше.
У виконанні нашої шановної читачки, Редько Алли Миколаївни прозвучав вірш, "В казематі 1847", або «Ой не однаково мені», як в оригінальному складі українською, так і на англійській мові, що додало, ще більшої урочистості усьому заходу.
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
Вірші Шевченка слугували підтримкою духу українців під час багатьох війн, бідування, під час голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя, чи від туги. Багато з них покладено на музику і тепер, іноді важко відрізнити їх від народних пісень. І, на сьогодні, немає обмеженності у віковій категорії українців, які шанують і захоплюються поетичним словом Тараса, його твори знову і знову оживали з уст юних учасників заходу. Висловлючи глибокі роздуми про неймовірну красу і неперевершену майстерність поезії Кобзаря, студентка філолософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка Довбня Катерина продекламувала вірш "Садок вишневий коло хати", перенісши уяву присутніх у тихий, сільський вечір з солов'їною колисковою, час довгоочікуваного відпочинку селян від натрудженого дня.
Завершили літературний марафон спільним читанням відомого усьому світові вірша Тараса Григоровича Шевченка "Заповіт". 
Немає коментарів:
Дописати коментар