Щоб привернути увагу суспільства до поезії, як до мистецтва, на 30-ї сесії ЮНЕСКО 1999 році було прийнято рішення 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії.
У цей день по всьому світу любителі поезії, поети і просто охочі послухати поетичне слово збираються на авторські читання, лекції, на представлення нової літератури. Ми також запросили до себе гостей на поетичний вечір.
А щоб зустріч була ще більш насиченою та цікавою, запропонували провести цей вечір за допомогою Skype разом з колегами та читачами Каланчацької бібліотеки. Зі словами привітання та побажанням гарного спілкування , взаємного насолодження поезією звернулася до нас директор Каланчацької ЦБС Федкевич Надія Василівна.
Ведучі, бібліотекар відділу обліку та інвентаризації Каланчацької ЦБС, керівник бібліотечного клубу «Дивослово» Добровольська І. П. та бібліотекар пункту вільного доступу до мережі Інтернет Іванівської районної бібліотеки Редько С.В. розпочали програму теплими привітаннями та знайомством з учасниками поетичного вечора.
І полилися струмками і ріками, спокійними і бурхливими, російською і українською слова поезії –пісні. Час наче зупинився і переніс усіх присутніх з сірого будня у світле свято думок, справжніх почуттів переживань та радості.
Слюняєв Валентин Серафимович напам’ять декламував класику: Блока, Лермонтова. Мартинюк Іна представила до уваги слухачів власні твори «Що таке щастя», та «Чашка чаю». Останній навіть
здивував слухачів, оскільки це була проза, але звучала вона так поетично, що починаєш розуміти: коли відшліфуєш свої думки, прагнення, настрій через призму внутрішнього стану душі і власного світобачення, то з простого і непримітного виходять геніальні речі.
Весело та повчально звучали віршики для дітей Червоної Галини Олексіївни. А в її роздумах про життя кожна буква наповнена любов’ю до неньки України, щирими словами подяки Богові за родину, долю і Батьківщину.
Я дякую Богу за дані таланти,
якими сердешну мене наділив.
За голос співучий, за вдачу веселу,
а ще, все любити мене Він навчив.
Люблю я життя, і свою всю родину,
Люблю на землі працювать без упину, Люблю рідний край,
і свою Батьківщину,
Знедолену, бідну мою Україну.
В віршах я її оспіваю рідненьку,
Як мудрий Шевченко колись оспівав.
Любіть Україну, як рідную неньку,
Моліться, щоб Боженько долі їй дав.
Полупан Галина Борисівна декламувала вірші: «Я щаслива», «Моє село» своєї подруги, Надії Анатоліївни Коломієць, херсонської поетеси.
Охоцький Діма порадував присутніх своїм твором «Друг», а в ньому не по роках зрілими думками обрамленими віршованим стилем. Гості з Канчацької бібліотеки побажали Дмитру творчої наснаги, та «щоб років через 20, ми знову зустрілися, ось так у бібліотеці, на авторській зустрічі з поетом Херсонщини Дмитром Охоцьким»
Найменша учасниця на вечорі поезії була Охоцька Катруся, яка виразно та з натхненням декламувала вірш Т.Шевченка «Тече вод з-під явора».
Тетяна Іванівна Хотієнко присвятила своє життя вихованню дітей. Не в одне покоління вона вклала свою душу, а її вміння розкривати дитячі таланти залишили в пам’яті багатьох її вихованців чудові, радісні дні проведені в дитячому садку. Весела вдача та активний спосіб життя залишаються її вірними супутниками, тому й гуморески у виконанні Тетяни Іванівни, це вибух емоцій і веселощів.
Ми живемо в час, коли вірність, дружба, справжня любов стають рідкісним явищем у стосунках між людьми. Такі якості безцінний скарб. Автор цих рядків Ольвія, пише що знайшла цей скарб завдяки Біблії, та її автору, Богу, Творцю всесвіту- Єгові.
«Как хочется любить, петь и смеяться,
Друзей надежных, верных обретать,
Таких, чтоб помогали к лучшему меняться,
Таких, кому секреты можно смело доверять.
Бывает так, что друг, который рядом
Своё плечё подставить поспешит,
Когда в беде даже одним лишь взглядом
Поможет выстоять, в проступке обличит.
От друга укоризны слаще мёда,
В них - помощь и защита, и любовь,
В них - искренность и верность, и забота,
Возможность к жизни возвратиться вновь.
Другой, бывает так, что скорчив мину,
Тебе поёт он льстивые слова,
Но за глаза одним ударом в спину
Безжалостно он предает тебя.
За доброту, доверье и заботу
Он платит лживым языком и злом.
Иисус, как добрый Господин Субботы,
Учил терпеть и воздавать добром.
Ты друга, что дороже брата,
Люби, цени им дорожи всегда.
И преданность твоя и доброта обратно
Послужит правдою, в любе времена.
Но другу мнимому, ты не давай святое
И жемчуг дружбы истинной топтать,
А самолюбие его больное
Старайся искренней любовью залатать…..»
Ольвія 2015р.
Прощаючись з новими друзями вона зазначила: «Хотілося б, щоб більше проводилося таких творчих заходів, які б за своїм змістом були багаті на щирість, відвертість, чесність, на бажання ділитися почуттям прекрасного, до всього чистого, доброго, такого, що дає наснаги, мужності творити добро на благо людям та суспільству в цілому. Бо те чим ми наповнюємо наш розум і серце, потім відображається на нашому способі життя: думках, бажаннях, поведінці»
Отже, очевидно, що навіть за умов драматичних подій у державі та скрутної економічної ситуації, ми потребуємо духовного життя – того, що б піднімало над буденністю і давало надію у майбутньому. Поезія, це – спосіб самовираження, який близький кожному з нас, який об'єднує різних людей.
Бібліотека висловлює щиру подяку вище вказаним односельцям за плідну співпрацю, за прекрасний час проведений у спілкуванні.
